Сонце ген за небокраєм
Кожен вечір спочиває.
Там у нього є домівка:
Злотом стелена долівка,
Злоті стіни, злота стріха,
Не будиночок, а втіха.
Пахне в ньому чудо-літом
І медовим липнецвітом.
У світлиці – вишиванки,
Красні соняхи у дзбанках.
А на покуті за пана –
Запашний калач рум’яний.
На фіраночках прозорих
Примостились тихо зорі
І тихесенько до ранку
Шепчуть Сонцю колисанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552137
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.01.2015
автор: olesyav