Дитинство
Вітрила, вітрила
Простирадла на мотузці, які розвіює вітер
Малим, босоніж
По скельцям, камінню, траві
У цієї дитини своя битва
Вижити, прокинутись там
Де спокійний теплий вітер
Лоскоче піском щічки
Де мама і тато у двох
Всі радіють і сміх
Але цей світ йому тільки сниться
Приходить у снах
А потім….
Так стрімко його покидає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552075
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Олександр Запп