Напомацки шукаємо себе,
Поводирям за зраду дорікаєм,
І пильно оглядаєм небокраї –
У кого небо чисто-голубе?
Кому ж би це віддатись вигідніш,
І де позичить крам на шаровари?
Тоді б ми так удатно витинали,
Продавши душу за нікчемний гріш!
Накрадене лишилось крадіям
Казна дзвенить, немов пуста бляшанка.
І чавить прес трудящих до останку.
Аби скоріш спровадити до ям.
Прислухаймось – кайданів чути дзвін
Для тих, хто лише хоче народитись…
Потоки невсихаючі кредитів
Петлею на мужицькій голові.
Берімо віру у святих небес,
Єднаєм руки – ланцюгів міцніше,
І хай нам сили – і земні, і вишні
Дають снагу відстояти себе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552035
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: stawitscky