Він навчився пам'ятати в темряві звуки,
Вчив уроки і боявся залишити двір,
Хоч ніхто не знущався та страх пам'ятали руки,
Про розбите горнятко і той жалюгідний папір.
Він любив подовгу вертатись зі школи,
Забувати про все і просто безглуздо мовчати,
Намагався уникнути болю, хворіб і уколів,
А у серці бажання - нарешті вибратись з хати.
Він закінчив школу, почав навчатись у ВИШі,
Переїхав в гуртожиток майже на трошки, надовго,
І теперішні друзі стали тепер вже колишні,
Але волі залишилось не більше, не менше - строго.
Він вернеться додому, може не трошки свого,
Загляне в календар, на дворі вже (дві тисячі двадцять),
Загляне у вікно не побачить цигана злого,
За що діти ростуть під присудом еміграції?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551866
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: 220