Вкриває нічка ніжним оксамитом
Руде малятко, що в колисці спить
А молодик, за звичним уже трибом,
Йому казки натхненні гомонить.
Співає соловейко тиху колискову,
Ще й вітерець на флейті виграє.
Ліс загадково кличе на розмову
І запах раю щедро роздає.
Всім звичний ліс. Не має флейти вітер.
І сонце й місяць звичні в небесах.
Ще трохи, люди, будням ви повірте
І диво зникне й в чарівних казках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551742
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Ігор Кулай