Сніг ліниво падає на землю
І, мов сон, щезає у траві.
Я давно чекав його: даремно.
Ці сніжинки мабуть неживі.
В чорно-білім маренні зимовім
Лиш одна лишилась сторона.
Чорна з сірим, а не кольорова,
Все у темних і блідих тонах.
Не потрібні фарби, акварелі,
Зобразити може це й графіт:
Дні, які бредуть мов сірі скелі,
І навколишній без снігу світ.
І чомусь так хочеться у літо,
Хоч до сірих днів уже й привик.
Трошки б снігу і краплини б світла,
І нехай надходить Новий рік!
28.12.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551537
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Мірошник Володимир