Жахлива ві. .

Земля  умить  розвЕрзлась  під  ногами,
І  впав  в  безодню  неймовірно  дику!
Собаки  гавкали,  кричали  матюками,
У  центрі  -  прапор  ДНР  висІв  великий...

Гармати,  залпи,  гради,  стрілянина...
Все  це  ішло  з  монастирів,  "від  Бога",
За  танком  танк  летів  у  трясовину,
Криваву,  безнадійну  -  їм  туди  дорога.

Солдат  лежав,  поранений  у  ногу...
Прибіг  товариш,  щоб  його  забрати:
"Спасибі,  що  живий,  спасибі  Богу!
Тримайся,  друже!  Будеш  ще  колись  стояти!"

Пройде  багато  років  -  пів  століття,
Війна  пройде  і  Україна  буде  жити  далі...
Я  мрію,  щоб  моїх  дітей  суцвіття  
Не  бачило  таких  сумних  реалій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551089
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Інфант