Один святий чоловік навчав хлопця:
- Сину, Господь любить тебе! Завжди звертайся до Нього в скрутні часи та проси, щоб Він допоміг тобі.
Якось їхав той хлопець на возі після дощу тай застряг у багнюці. Став він біля возу і почав молитися Богові:
- Господи, благаю, витягни мого воза!
Довгенько він так стояв та благав Бога, але віз з місця не рушив. Хлопець пішов до святого і обурений виказував йому:
- Чи не почув мене Господь, чи не захтів воза витягати?
- А сам ти що робив? - запитав святий.
- Я стояв та молився.
- Хлопче, Господь допомагає тільки тим, хто сам прикладає зусилля.
Повернувся хлопець до воза, взявся за заднє колесо і почав тиснути на нього з усієї сили. І раптом він відчув, що хтось натиснув на друге колесо з величезною силою. І одразу коні потягнули воза і виїхали на суху дорогу.
З того часу цей хлопець завжди казав своїм друзям:
- Перш ніж молитися Богові та просити щоб Він допоміг, приклади до діла свій розум та свою силу. Звісно, Господь прийде і зробить для тебе необхідне. Господь завжди допомагає тим, хто допомагає собі сам.
Якщо ти нічого не робиш, то як тобі можна допомогти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550656
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Валентина Володина