Суть – це баба із сутінок мрії,
Де прозора і чиста вода,
Що залита у ріки чужії,
Мотлох з серця мого вимива.
Правда, змушена до ґвалтування,
Рве дитячі незаймані мрії.
Кожен раз віддається востаннє.
Сліпне правда моя і німіє.
Гріх – це дід, що від мене довіку
Буде клянчити різний непотріб.
Продаючи прострочені ліки
У той світ, що нагадує погріб.
Смерть – це баба убрана косою
Під червоним могильним вінком.
Коливає мене під собою,
Та освячує хресним ціпком.
Щастя - баба весела й примхлива.
Щастя – гарний юнак поряд з бабою.
Щастя - їх народившеє диво,
Що створило їх сильним і слабою.
А життя – то є дещо середнє
Між усім й усіма – проміжне.
Не наступне і не попереднє.
Невідомістю вже не страшне.
Ю.П.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550312
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Посух