Легкий і тихий вітерець
Над шапкою дерев шепоче,
Шелестом спускаючись з небес.
Чому прийшов? Чого ти хочеш?
«Землі вмираючої тугу розігнати.
Розвіяти, як сірий той туман,
Як той смердючий дим над хатой.
І убаюкати, довіритися снам.
Щоби земля згадала уві сні
Блакитну чистоту небес,
Поля зелені запашні.
І тут – у нас, й далеко десь.
Розвіяти думки.
Налагодити лад.
І розплести плітки,
Як коси юних чад.»
Легкі і лагідні думки,
Коли говорить вітер.
А як прикрикне,
То нема страшнішого на світі.
Ю.П.
2012
відео https://youtu.be/f5Jxhu7XjSw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2015
автор: Посух