я не знаю в яких пустелях ростуть подібні квіти,
такі, що торкаючись їх
вітер
прагне замкнути себе у полон
без права на скаргу чи
на зворотній квиток.
ці квіти ростуть ненароком,
з аромату свого тчуть без втоми
для когось спокій.
вони не чекають,
але раптом їх приручають
маленькі люблячі принци
і звісно
тоді вже не до скляної вази.
квіти відразу
стають пурпуровими,
надсилаючи в сутінь запах своєї мови
як лист,
який прочитавши
на мить забуваєш
в яких же пустелях вони ростуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549355
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Biryuza