Старенькі капці,
Старий фартушок,
Дарунок для бабці,
Колись від діток.
Берегла подарунки,
Немов ту зіницю,
Блискучі пакунки,
Зайняли полицю.
Вечір, мов рік,
В самотній оселі,
Кінчається вік,
Думки невеселі.
А що вона має?
Натруджені руки,
Сльози втирає,
Не знала науки.
Життя вдовине,
Мов полин гірке,
Горе невпинне,
Кожен скубне.
Діток піднімала,
Полинули в світ,
Самотньою стала,
Незряча, мов кріт.
Давно вже порожні,
Гладить пакунки,
Діти заможні,
У банках рахунки.
Про маму забули,
Багато проблем,
Може щось чули?
На серці то щем.
Чиї кроки чує,
У того питає,
Роки рахує,
Сльози втирає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/939-samotnya-babusya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549297
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Антоніна Грицаюк