Душа радiє i сумується,
Життєву правду пiзнає,
Захоплюється, обурюється,
Комусь "шматочок" вiддає,
Когось готова зустрiчати
(I мiсце є для них, i час),
Iнших не хоче й помiчати
(До речi, безлiч їх якраз.)
Казав покiйний бард росiйський,
Що вiн нiколи не терпiв,
Щоб без дозволу в душу лiзли
(Аби плювали - й поготiв.)
Плювати в душу дурень вмiє,
Але чомусь не розумiє,
Що, наплювавши у криницю,
Шукати iншу ще втомиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549209
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Mik (галицька миша)