Стискаю у кулак усі свої думки.
Я знаю, тісно, їм бракує висі,
Щоб у світанки сонячно-займисті
Іти помежи ніч шляхом своїм крихким.
Щодня у суєті краплиночку себе
Я залишала, всім жалям, навзаєм.
Як безпритульна тінь ота, що серце крає
Блукала ніч в мені зірками із небес.
Не вигоріла, ні, від того брала міць,
Хоча порою ниділа від болю.
Ідіте, мислі, йдіте з тьми – на волю
Тримати у душі не стану силоміць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549145
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2015
автор: Леся Shmigelska