Вони поперед всього. Роси
Вже потім, люди і трава.
Вони німі і стоголосі,
Вони вбивають і підносять.
А ви презирливо - «Слова».
З землі прийшов, земля не зрадить,
Творив, ліпив, ламав бува,
Пришестя друге всіх розсадить,
Відділить брехні й голу правду -
І знову збудуться слова.
До звуку звук… Признання ніжні
І шепіт – з кола голова.
То перше «ма», то гнів поспішний,
Сварливі, добрі, чесні, втішні
І грішні й праведні слова.
Кастальське джерело Парнаса,
Із слова – мова – суть жива,
Воно від копита Пегаса,
Від Господа і від Тараса-
«Ну що б здавалося слова».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549065
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2015
автор: abba