Мороз по шкірі йде від носа до пальців ніг. Здається бачу його, і серце тремтить в середині мене, як рейси по яких їде потяг. Він заговорить до мене лагідним голосом, і я втрачу дар мови. Слухаючи його, думаю, лише про: ці карі очі, русяве й блискуче волосся та романтичну посмішку. Я упаду в обійми, а він і не зрозуміє як я його люблю. Своєю красою осліпивши мене він піде поспішаючи. Та повернеться, щоб романтично і ввічливо попрощатися. Я його на вічно, вірна і чесна.
Боже, дякую тобі за це творіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548027
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2015
автор: Лерія Кіт