ВІЧНИЙ ВСЕСВІТ
Напевно Всесвіт не жорстокий,
Скоріше він лише складний.
І в нім життя вирує і клекоче –
Земля як приклад – рідний дім.
Людина – творива вершина,
Повинна б жити без кінця.
Хоч зорі гаснуть, вигорають,
Живем ми Розумом Творця!
Бог вічність в розум вклав людини.
І намір Свій не відмінив.
Син Божий всю брехню розвіяв,
Про Царство Боже сповістив.
Не буде безладу в майбутнім.
Сам Бог порядок береже.
«Лиш праведні вспадкують землю»
Хто сміє відмінити це?
Об’явлення 21:3,4,8 «Тоді я почув
з престолу гучний голос: «Ось намет Бога
з людьми; і Бог мешкатиме з ними,а вони
будуть його народами. Бог сам перебуватиме
з ними. І він витре кожнусльозу з їхніх очей .
І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані
голосіння, ані болю. Колишнє минуло».
Що ж до боягузів і тих, хто не має віри,
мерзенних через свою нечистоту, вбивць,
блудників, тих, хто займається спіритизмом,
ідолопоклонників та всіх обманщиків, то їхня
частка — озеро, що палає вогнем і сіркою.
Це означає другу смерть».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547983
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 01.01.2015
автор: НАУМ