Рік Коня минає

У  коня  був  довгий  рік,
Воза  важкого  волік,
Всі  підкови  розгубив,
Море  лиха  наробив.
З  гір  спустилася  коза,
Як  у  казці  дереза,
Тут  мудрують  депутати,
Як  їй  раду  буде  дати.
Скаче  долар  скік  та  скік,
Він  від  гривні  давно  втік,
Покотився  у  палати,
Де  жирують  депутати.
Коза  роги  наставляє,
В  груди  бідного  штовхає,
Зранену  виймає  душу,
Трясе,  мовби  суху  грушу.
Вже  грушок  давно  немає,
А  вона  то  не  вгаває,
Скаче,  мовби  одуріла,
Вона  зовсім  знахабніла.
Все  мудрують  депутати,
Де  б  ще  грошей  увірвати?
Комунальні  та  бензина,
Жебракує  Україна.
Безробіття  процвітає,
А  коза  то  не  дрімає,
Завітала  в  кожну  хату,
Та  забула  про  зарплату.
Не  росте  –  вона  стоїть,
Як  в  тополі  лист  тремтить,
Вітер  дуне  та  нема,
Ось  така  її  ціна.

http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/927-rik-konya-minae.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547798
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк