[b]В зимовому парку, в маленькій альтанці,
Ховалась любов, від сторонніх очей.
Ще вчора - знайомі; сьогодні - коханці.
Чи буде співати для них соловей?..
Здається, що журить весь світ це кохання,
І навіть альтанка - цей свідок німий.
А в них ця любов - ніби казка остання;
Малесеньке щастя - мов дар від зими.
У теплі обійми, у вир поцілунків,
Від всього тікали, бодай би на мить
Відчути гарячість таємних стосунків,
Красивих стосунків - мов неба блакить.
На жаль, прокричати про це - неможливо!
Хоч гріх і солодкий, а все-таки - гріх!
...Чужі язики - мов пекуча кропива!..
Таємне кохання - як сльози крізь сміх.[i][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2014
автор: Елена Марс