Мла

Я  піду,  й  не  скажу,  а  ні  слова
Злетять  у  небо  журавлі,
Любов  ця  не  була  випадкова,
Але  залишиться  в  далекій  млі.

Щось  колить  глибоко,  в  душі
Аж  марашки  біжать  по  тілу.
Остання  сльоза  котиться,  по  щоці
Все  скрізь,  начебто  заніміло.

Радісний  сміх  перетворився  в  мовчання
Любов  -  найважче  в  житті.
Любов  -  це  не  зовсім  кохання,
Але  і  вона  тепер  в  забутті.

Справжні  сльози  течуть  не  по  щоках,
А  течуть  вони  по  серці.
Немає  й  не  буде  цієї  іскри  в  очах
То  ж  будемо  перед  собою  відверті.

Помер  дощ  і  біль  пішла
Висушила  всі  очі.
В  душі  всеодно  залишилась  мла
Хоча  серце  шукає  свій  спокій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2014
автор: roman17