Чорнобильське весілля
Була у мами донечка єдина,
Цвіла, мов квітка в літньому саду,
Кирпатий носик, очі, мов ожини…
Та щастя обернулось на біду.
Цвіли садки, немов кричали криком,
Тягнулось до життя усе довкіл,
Повстав Чорнобиль гореньком великим -
Примара смерті, людожерний звір.
Сиділа жінка мовчки біля столу,
Кувала десь зозуля за вікном,
Її кровинка безнадійно хвора,
В сімнадцять літ життя іде на дно.
О, Боже, Боже, змилуйся над нами,
Здіймався пил тривоги у душі,
Лети, тривого, в світ собі з вітрами,
Спини біду на цьому рубежі.
Висіло вже життя на волосині,
Крутився світ в стуманених очах,
Червоні плями, жовті, чорні, сині…
І тиша. Мертва тиша у грудях.
Прощальний дим вже очі роз’їдає,
Чи вистачить їй сліз, щоб змити біль?
Сама в дорогу дочку споряджає,
Колише горе, бідну, наче хміль.
Засипана землею вже могила,
І люди порозходились звідтам,
Та раптом дощ… Немов з відра полило,
Тут мати дала воленьку ногам.
Безпам’ятства похмілля її взяло,
В болоті до колін її литки,
Несамовито мати танцювала,
Останній раз!.. Весілля ж у дочки!..
-2-
Жених у доні не якийсь Микита,
Не Федір чи Микола, не Василь,
Його не відігнати і не вбити,
Бо це Чорнобиль, чорний Чорнобиль.
Сковзались ноги у багнюці босі,
Туман безумний ув очах стояв,
Сповзли на плечі спопелілі коси,
І грім небесний навпіл небо рвав.
А я ж тобі дочки не віддавала,
Леліяла. Забрав таки, забрав…
Ой, гірко ж мати з зятем танцювала,
А дощ усе весільну вигравав…
Зінаїда Сидорчук ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547332
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2014
автор: Zinaida51