Смуток на очах поволі витру,
З лірою край неба примощусь,
Плетиво із струн її нехитре
В весняних вітрах прополощу.
Візьмуть перебір слухняні руки,
Ось акорд, іще, і через мить
В далеч полетять чарівні звуки
Й дивно так луна їх повторить.
Прийде хай життя останній вечір.
Смерті я в поклоні не схилюсь,
Буду жити довго в безкінеччі
І на світ на цей не надивлюсь.
Світ великий, злий та певно знаю -
Не без Добрих, Справжніх він Людей.
Жить між них - це щастя те безкрає,
Що крізь вік не згубиться ніде.
Доля повернулась круто, горе
Шквальним вітром з ніг тебе валя -
Дружніх рук, надійних, ціле море
Втримають тебе хоч і здаля.
І з душі відляже темна мука,
Бо не сам ти був в своїй біді.
І постука радість в дім, постука,
І сказати схочеться тоді:
Смуток на очах поволі витру,
З лірою край неба примощусь,
Вірші весняних , грайливих вітрів
Покладу на музику дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545592
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Валентин Довбиш