погруддя забрискані пилом
у день
коли прощаючись з тілом
ти радо стаєш камінням
і забуваєш навмисно дихати.
дати через дефіс
як приз за таке терпіння.
бідна моя дитина
мені ж бо відомі усі шляхи.
ліжечко твоє досі сонне
над ним не мовчать ікони
й промінням муркочуть роки.
навіщо тобі погруддя?
коли нас обох не буде
залишиться тільки пил...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545420
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Biryuza