. .

погруддя  забрискані  пилом
у  день
коли  прощаючись  з  тілом
ти  радо  стаєш  камінням
і  забуваєш  навмисно  дихати.
дати  через  дефіс
як  приз  за  таке  терпіння.
бідна  моя  дитина
мені  ж  бо  відомі  усі  шляхи.
ліжечко  твоє  досі  сонне
над  ним  не  мовчать  ікони
й  промінням  муркочуть  роки.
навіщо  тобі  погруддя?
коли  нас  обох  не  буде
залишиться  тільки  пил...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545420
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Biryuza