Між небом і землею живуть мрії.
Їх неодмінно хочеться здійснити.
І кожен з нас усе життя в надії,
Щоб свого птаха-мрію приручити.
Ми вічність спотикаємось об хмари,
І проти вітру зводимо вітрила,
Наївно віримо у диво, або чари,
Спіймати мрію сподіваємось, за крила.
Банальні мрії - часто гинуть в січні,
Глобальні - доживають до весни...
І тільки божевільні мрії - вічні.
Вони не перетворюються в сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545317
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Svetok