Я закрився від світу, я п'ю оковиту
Бо помер мій друг, поет і драматург,
Я плачу, я так йому і не віддячив
За все те, що він для мене колись зробив
Та чи він мені пробачить? Я не встиг...
Прости, мені прости, Олеже, друже, ПРОСТИ!
Життя йде або тече стрімкою рікою,
А в мене, спотикнулось об бруківку
І зупинилося... чеше потилицю,
Задумалося... що буває і з болем,
Болить душа, розрізана на кусні,
Пошматована смертю найліпшого друга...
Я зостався один і нема сенсу жити,
Так і хочеться піти за тобою...
Рахую дні, скільки я живу без тебе,
Та чи то життя? І чи комусь потрібне
Моє каяття? Пізно, вже запізно...
Тільки й потрібне що собі, перед собою...
Я так чекав тебе на гостину, дмухав дні,
Як на чай з молоком, проганяв туман
З них, знімав піну, мов ту пелену з полів,
Розгойдував... ложкою колотив цукор
Сніговий, як вітровій за тим вікном
І чекав, і чекав на появу Лишеги!
Великого Друга і великого Майстра,
Яким ти був для мене й товаришів,
А для сусідів простою Людиною,
Доброю, чуйною, цікавою, це так,
Ніхто й не знав твоїх звань, що ти поет,
Драматург, ти був для мене незвичайний Друг!
Спи з миром мій друг і мій товариш по перу,
Мій сусід по життю, мій співрозмовник,
Мій творчий критик, а ще художник, митець,
Скульптор, перекладач, філософ, веселун
І просто гарний ДРУГ! Коханець коханок,
Що любив життя в різних іпостасях ... Прощай!
*******
Вічна пам'ять тобі, мій друже!
Ми колись обов'язково зустрінемось!
Тільки рана душі ще жива....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545208
Рубрика: Верлібр
дата надходження 20.12.2014
автор: Макієвська Наталія Є.