Не вір нікому – фатум, доля…
То є стезя для слабаків.
Найлегше – перекотиполем,
Усіх вітрів признавши волю
Отак котитись навпрошки.
А ми народжені боротись
За сонце, щастя булаву.
І, не збіднівши на чесноти,
Девіз означити, як моду –
Доки надіюся – живу!
Підстав надії дужі плечі –
Можливо, це останній шанс.
Бо ще далеко є не вечір,
Бо ще такі нас ждуть хуртечі –
Лише б трималася душа!
Хай буде – з кожного по змозі:
І з посполитих, і з вождів –
Якщо усім нам по дорозі.
Бо можна й викинути з воза,
Хто до коша не захотів.
Вона важка у нас – дорога.
Та крок за кроком – уперед.
Єдиний шлях до перемоги
Затятість наша й ласка Бога –
Прадавній, наче світ, секрет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545096
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: stawitscky