І коли вітер й вода в пил перетворять наші могильні плити,
Не зрубуйте яблуню, по кільцях якої визначається вік Землі.
Сидіть в її затінку, куштуючи цвіт, розгойдуйте притомлені віти,
Ні про що не питаючи ні дітей, ні дорослих, ні живих, ані тих, що в млі.
Не згадуйте нас ані всує: в контексті гріха і гніву,
Ані в радості, бо можна накликати гнів і вчинити гріх.
Краще, як ми приходитимем у вигляді снів або випадково почутого співу,
А ви, не знаючи ні про що, вдячно впадете богам до ніг.
Не убивайте Змія. Бо нам не відомі сотні відтінків правди,
І не стануть відомими без усіх дійових осіб.
Чи почалася б гра у життя, коли знав би,
Кому вмирати, а кому сія́ти у воді й росі.
Жодна партія не обходиться без шахрайства,
Щоб визначити переможців, партій потрібно три.
Коли шахрував і виграв – радій,
коли програв, хоч і чесно, — кайся,
Бо чи не найбільший Шулер встановлював правила гри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545023
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: А.Чурай