Кожної ночі, лягаючи спати, я бачу шматочок неба між завісами на вікні. І я живу цим шматочком неба, і я ним дихаю, і це всі мої почуття. І кожної ночі воно особливе... Думаючи. що більше неможливо зробити щось краще ніж минулого разу я пднімаю очі і розумію наскільки помилялась...
Нехтуючи сном я дивлюсь на небо, я ним живу... Кожна зірка - це щось неймовірне, ідеальне... А це тільи одна мільйонна. мільярдна частина. Моє життя таке незначне, як цей обривок неба, частинна в мільярдах інших... Більших.. Кращих...Та кожної ночі я дивуюсь різноманітності цієї малої частини, тож...
І коли одна зірка зникла з моєго шматочка неба... я більше не живу... Не дихаю... Не відчуваю... Мій маленький всесвіт був знищений ще до мого народження і моє життя ілюзія... Солодка ілюзія існування... Той шматочок неба більше не мій. І вночі я просто сплю. Зі сном про мою значимість в зірках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544972
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: Трюк в ігноруванні