Він так цілує мене палко,
А я в очах його тону.
Колись навчала мати змалку:
"Не стій ти, доню, на краю..."
А я з вогнем життя все граюсь
Й збираю крихти - не шматки.
Як лялька та, і я зламаюсь,
Але це поки не з руки.
То я на людях гордовита,
Лиш для своїх зовсім проста.
Хто двері в душу зміг відкрити,
Зміг прочитать її до дна.
Його цілунки найсолодші,
Та, втім, не доля він мені.
Коли я з ним - короткі ночі,
Без нього - в пошуку всі дні.
Його цілую і не знаю
Як зупинити цей момент.
Я з ним саму себе втрачаю
І зовсім це не комплімент.
Колись навчала мати змалку:
"Не стій ти, доню, на краю.."
А він цілує мене палко
І я в очах його тону...́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544253
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: lyole4ka