Чому ти довго так мене тримаєш?
Давно забула я усе святе.
З нестерпним болем ти в думках літаєш,
Бо проміняла вище на земне.
Давно не можу мовити без болю
Ім'я оте ,що в голові завжди.
Я так вже хочу вирватись на волю,
Благаю тільки, швидше відпусти!
Ніяк не можу вийти я із кола
Переживань ,злісних надій і сліз.
Не бачачи усю красу довкола
Я помічаю лиш нещастя скрізь.
Для мене ти єдиний промінь сонця.
Життя втрачає зміст, коли тебе нема.
Ти подаруй мені хоч крихту щастя у долонці
Скоріш пусти ! Бо я піду сама....
15.12.2014. 20:45
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544222
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: Даніела