Немає дна у глибини страждань
отих сердець, що їх не долюбили,
і в болю – від незді́йснених жадань,
від згуби мрій, що вже протерли крила.
Чим виміряти втрату сподівань
на щастя у любові, ніжність, ласку?
Як зважити тягар випробувань,
що в летаргічний сон загнали казку?
Хто відповість на тисячі питань:
"Де ти?", "Коли?", "За що?", "Невже не варті?"
тим душам, повним смутку та вагань,
де вже свічею тане собівартість?..
А десь в світах чи поруч на землі
тебе шукає друга половина...
Дві долі розминулися в імлі –
мов розвели дороги сили злі –
коли несли їх крила журавлині.
Великий, в щедрості безмежний, Боже!
Почуй в їх молитвах самотній щем
й пошли так щедро, як один Ти можеш,
спізніле щастя, проливним дощем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Світлана Моренець