Хтось когось учив колискової,
Хтось когось проклинав на зорі.
Ми усі одним ковалем ковані,
Й цим ковалем прикуті до землі.
У кожного з нас свої вади й пороки,
В кожного хрест свій на плечах важкий.
Ми зраджені небом й покинуті богом.
Нам браття — далекі, а ближні — чужі.
Ми хворі на зраду. Пропахлі димами.
В містах засинаєм, укриті дощем.
Іоан написав, що колись стане з нами:
Батько нам буде страшним палачем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544001
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Олька Оленька