Я говорила з тишею і Богом
На грані, де кінчається свідомість.
Змивали гіркі сльози на підлогу
Усі гріхи, що лиш мені відомі.
І суєта лишалась за порогом,
Подарувавши в душу невагомість.
Спинився час у мареві безсоння.
Відплакали і мовчки згасли свічі.
І, падаючи в мороку бездоння,
Молитви з уст зривалися одвічні.
Сів ангел промінцем на підвіконня,
Новий світанок заглядав у вічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543672
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук