***

Аплодувати  сирим  словам,
Що  не  мають  душі  –  
Чи  варто?
З  імли,    десь  там,
Де  вицвілі  од  відчаю  спориші  –  
Розгорається  ватра.
Безпорадна  юрба
Аплодує  Іуді,  з  мольбою:  «Спаси
Нас!»…од  нас  же  самих…
Українці?…Хіба?
Матері  не  зрадить  син!..
Жар  не  зотлів,  не  стих.
Пекуча  кіптява  впивається  у  світ,
Ще  вчора  усміхнений.
А  нині?
«Не  вбий.  Не  вкради»…  –  Божий  Заповіт…
І  всі  вони:
Лжелюди,  лженевинні,
Фарисеї  без  імени  і  серця…
А  ми  молимося:  «Боже,  Ти,  що  єси…
Ізбави  нас  од  лукавого…»
У  шаленому  скерцо
Небо  і  земля.  Відлуння  яси
Понад  загравою.
На  тілі  землі  –  шрами
Беззвучні  плачі,
Що  між  нині  і  завтра…
Аплодувати  сирим  словам,
Що  не  мають  душі  –  
Чи  варто?


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543655
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Леся Shmigelska