Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Що осінь запліта в твоє волосся
вже чорну стрічку-пам"ять про батьків.
Під ранок опускаються тумани,
притихло все,чекає вже зими.
Сон залікує серця твого рани,
ті,що зробили у житті гріхи.
Старіє тіло і нема вже сили
прокинутись як пташка на зорі.
Нагодувати всю свою родину.
Життя моє,наснилось ти мені?
Сміється місяць,заглядає в вікна,
зігрітись хоче,бо замерз один.
Мороз малює пензлем білі квіти,
кидає вітер їх у височінь.
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Душа ночами вже стає на сповідь,
щоб журавлем летіть у далечінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542098
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: кацмазонка