Так хочеться заснути сильно-сильно…
Й прокинутись у світі без війни!
Щоб дихати відразу стало вільно,
Щоб друзями знов стали вороги.
Так хочеться простити всі образи,
Та в спину знов мені встромляють ніж.
Та вбий мене! Сміливо та одразу…
Дітей моїх лише, прошу, на ріж!
Страждала довго, плачучи від болю…
Все вірила, що скоро «Заживем!»,
Та знов скували підло мою волю…
І знов палаю вся війни вогнем.
Мої сини за мене повмирають –
Їх зупинити я не маю сил…
Нащадки їх героями згадають,
А я все сивію між їх могил…
Так хочеться заснути сильно-сильно,
Щоб снилася мені лише весна…
Минеться все. І будем жити вільно.
І серці запанує лиш краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542041
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Inness911