Ішов він минаючи темні вулиці.
Ішов вогкою від сліз бруківкою.
Де собака бездомний до стінки тулиться
Він ішов. Насолоджуючись мандрівкою.
І траплялися з ним на шляху авантюри
(скільки ж бачив жінок і чужих проситирадел),
Були п'єси, антракти і мініатюри -
Він пішов від такого. Пішов таки радо.
І було в ньому щось від Отця й від Духа,
В ньому жив собі Будда, якісь пророки,
В ньому був трохи Джа. Трохи Шива- розруха
(як Мухаммед ходив і давав уроки).
Тепер де б він не був - не поверне назад.
Він від мене пішов. І пішов таки радо.
Поки в новому світі наводить він лад -
Я в старому без нього не дам собі ради.
Помаранчева дівчинка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541964
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Помаранчева дівчинка