ЦВІЛА ТА НЕ ВРОДИЛА…

Цвіла,  та  не  вродила  слива,
Не  чула  співу  і  зозуль.
Пелюстя  падало,  як  злива,
Від  проливних  ворожих  куль.

Чи  залатає  свої  рани,
Чи  зацвіте  весною  знов?..
Вогнем  печуть  рубці  і  шрами,
Холоне  в  серці  рідна  кров,

Стікає  болем  і  жалями,
І  обливається  слізьми,
Ковтає  біль  понад  полями
Серед  холодної  зими.

Їй  би  цвісти,  життю  радіти,
На  сонці  вигріти  плоди,
З  птахами  щиро  гомоніти,
Нектаром  повнити  сади...        

Цвіла,  та  не  вродила  слива
На  перехресті  злих  вітрів  —
Аж  почорніла,  стала  сива,
Лиш  корінь  ще  життям  жарів.      2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541883
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.12.2014
автор: Lana P.