Жив нечутно до тепер
Люте падло-людожер,
Він тихенько ріс та ріс
І до влади нишком ліз.
Прикидався, маскувався,
Аж до верху вже дістався.
Там накрав усього здуру,
І полізла в нім натура.
Хапав грошей забагато,
Почувавсь: Я - імператор.
Щодо глузду - не спитати:
Журавлів він вчить літати!
Обіс_авсь на цілий світ,
Як побачили проліт…
Мир сміється з того дива,
Матюкається глузливо:
А от білкою в дупло…
Не проходить, бо Ху*ло!
Сміху, галасу багато –
Знов в калоші «імператор».
Йому казку прочитали,
Як вони наш Крим злапали:
Дуже хочеться за це,
Щоб не били у лице.
Щоб не били і по ж*пі -
Він почав грозить Європі,
Бачили таку тварину -
Далі лізе в Україну.
Далі пре дурна натура:
Треба морду на купюрах,
Ну натура, ну дурна,
Як та Моська з-під Слона.
Закінчить, як завжди, круто
Здохне скоро Вова Путін,
В пам’яті, як то тепер
залишиться - Людожер.
1.12.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541706
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)