Почуй мене, любий,
ти просто мене почуй...
Не можна кохати в нОчі
одні лиш зорі!
Не варто лише за перли
любити море!
Відчуй мене, милий,
ти просто мене відчуй...
Коли твої очі холодні,
як вранішній лід,
і погляд, як іній по серцю...
Стерплю!
Бо холод криштальний
я також люблю!
А слів гіркоту перетворю
терпінням у мід...
Коли відгородишся вперто
стіною мовчання,
Яку не пробити нічим...
яка кам'яна...
Побудь на одинці
з собою сповна!
А я полікуюсь бальзамом
німого чекання...
Я зморшки твої, ледь помітні,
зцілую губами...
Натруджені руки, ти знай,
наймиліші навіки!
А шрами оті прикрашають,
повір, чоловіка...
...Твої ж дорікання горою
стоять поміж нами...
Я молЮ, не шукай... не шукай
у мені ідеалу!
Бо людей бездоганних,
повір, не існує...
А хто любить, той своє
кохання цінує.
Доріканням хижацьким мене
не кидай на поталу!
Вас Господь створив з глини,
а нас - із ребра...
Та душа в жінок
також є!...
Про що мріяв ти -
все твоє!
Все що мала... і серце, і душу
тобі віддала.....
3.12.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2014
автор: Богданочка