Пройшов вже рік,як відшумів майдан,
Здається ніби все це було вчора..
Чорніський,темний дим із барикад,
І шини мов палали позавчора..
Здавалось все ось так мине,
І буде мир..та влада не схотіла..
Я пам'ятаю,ті лютневі розстріли,
Які в плачу Україну топили..
Небесна Сотня відлетіла вдаль,
Кудись на небеса,добро творити..
Вона життя хорошого хотіла нам,
За що і поплатилася життям..
А потім ми перемогли тирана,
Здавалось,нам,що будем добре жить..
Та тільки Крим в нас, тихо відібрали,
Не хтось чужий,а "братик" названий..
Стерпіли українці мовчки й це,
Тай попри все,хотіли в мирі жити..
Та захотілось "братику" Донбас,
Також по братньому,собі забрати тихо..
Цього стерпіти ми вже не змогли,
Ми напролом пішли руками проти танків.
Ех,байдуже,ми на своїй землі
Не боїмось отих ми градів "братніх"
У нас в країні,зараз йде війна,
Війна жорстока,темна і підступна..
Щодня вмирають доньки і сини,
За,що?Чому?В домівках скрута..
Здавалось, про корупцію в цей час,
Не може буть простої навіть речі.
Дарма..політики жирують на війні
Народ же віддає останні речі..
Нічого,ми це все переживем.
Ми ж українці,нам до цього не звикати,
Ми своїх "братніх" ворогів пірвем,
Ми Україну-не дамо зламати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541055
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: Larskiy_UA