Та скільки ж тих порадників на світі,
Життя які не знають, але радять.
Повчають всіх у власнім пустоцвіті,
Самі ж своїм проблемам не зарадять.
Приліпиться до когось паразитом,
До того, що без глузду і без волі.
Й давай ділитись досвідним коритом,
Щоб часом не спідкав гіркої долі.
Розчеше так, що звивини у мозку,
Крізь пори повилазять і засохнуть.
Пояснить - що, де, звідки "відморозку",
Що взагалі без нього можеш здохнуть.
Бо він пророк, світило, і учитель,
Як той шампунь, що має три в одному.
Він, твій таємний чудо-покровитель,
І байдуже, що жодної освіти в ньому.
Ох, як такі цінують всі твої таланти…
Ой! Не цінують, а ціну торують.
Такі як він, то супер комерсанти,
Чужими руцями добробут свій будують.
Порадників таких повно на світі
І їхній хитрості немає краю.
Та цих гріхів нікуди не подіти,
І межі будуть їм – ВОРОТА РАЮ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541036
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: савко