У мене є презумпція життя,
У тебе є презумпція Джоконди.
І ми застрягли у презумпції Макондо,
З металу проектуємо міста.
Для нас немає вето і законів,
У небо ми розвісили дроти,
І снів ловець ми хочемо сплести,
Щоб він хоча б нам був за оборону.
Без слів важке лишилося безслів’я,
Пустельність і закрижені шляхи.
Я – дерево, і бігти вже нехіть.
Я – дерево, мені не треба бігти.
4 листопада 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540571
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Софія Костицька