Путін Крим собі прибрав,
Ще гектарів з 200
Від Донбасу залапав,
Думає: як з’їсти…
Круто в’їлася на нього,
Зла, як сука, Псакі –
І гризе, ще й як гризе –
Гірше, ніж собака.
Друга – Ештон, «цілить» Вові
Майже в самі Фаберже,
Саме в ті, від яких падав,
Віктор Федорович вже.
_____________________
Ось, буває, так буває:
Хтось украде й не тікає, -
Каже людям – це ж моє!
Як хто злодія хапає –
Не жаліє, а вбиває, -
Правда – є! То – не твоє!
_____________________
Що робити - плаче Вова,
Як кабан, щосили крутить,
Мова зброї – добра мова,
Не втекти – бо Крим не пустить…
Насідають ті собаки,
Знахабніли, діють дружно -
Кабана печуть за сраку,
Бідоласі надсутужно.
Гавкіт ген пливе луною,
- де подітися «герою»?
Куди діти цей «кримнаш»?
Козаки вже під горою…
Ладен все відати злодій,
Відчепіться! Годі! Годі!
Світ, як в вулику гуде:
В трибунал оте руде!
Зла, цікава є картина:
Дикий вепр – тож не людина!
Козаки вже на підході –
Ще й гармата на підводі.
Вепр в болото тягне Крим –
Та сховається чи з ним,
Як бичок кабан реве,
Там і здохне – Крим вспливе…
Кабану скоро кінець –
Без хвоста і без яєць,
Не відмиється вже злодій,
Заховатися не в змозі!
Хто ти є – скажи хто друзі
Зека в друзі взяв дарма…
Тож катюзі – по заслузі!
Шконка, Пшонка і тюрма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540065
Рубрика: Панегірик
дата надходження 28.11.2014
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)