Любий внук старого Ферка ішов воювати
"Ану, вийдім на подвір'я, щоб не чула мати".
Взяв хлопчину попід руки, вивів за спіжарку:
"Бий, Іване, тих аспидів, щоб їм було жарко...
Без маскаля стане нам, дуже добре жити,
Будем собі в своїм полі садити й косити.
Даю тобі заповіт, а з ним моцну пушку,
Подивися, як нова, викопав з-під грушки.
Кажу тобі, мій онучку, бий ворога файно,
А, як буде той, "двохсотий", то дзвони негайно."
Дзвонить дід, уже за тиждень. Терпіння не має...
Чи вже є, отой, "двохсотий", - в Іванка питає.
"Діду, Ферку, любий мій, б'ю їх і рахую,
Ще двохсотого нема... П'ятеро бракує.
Оксана Максимишин-Корабель
28 листопада 2014 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540043
Рубрика: Гумореска
дата надходження 28.11.2014
автор: ОксМаксКорабель