Твої прекрасні карі очі,
Я так напитись ними хочу
До дна самого і не менше,
Це ніби вперше та не вперше.
Ти неймовірна, як завжди!
Я не згублю твої сліди,
Хай піде молодість сумна,
Моя ти квітка неземна...
Я знов милуюся тобою,
Ведеш ти прямо за собою
У світ безмежно загадковий,
Вкрива нас місяць бірюзовий.
Десь там на обрії світанок,
Готую знов тобі сніданок,
Бо ти тепер моя відрада
Лиш в серці криється досада.
Твоя краса мене хвилює
Та в дні безславні порятує
Від суму дикого й печалі,
Мені би знать, що буде далі...
Та не важливо, осінь скаже
Ще й мрію зоряну покаже!
Комфорт і спокій там де ти,
Прошу за біль гіркий прости.
З тобою дихається вільно,
А ти в душі доволі сильна,
Твоє ім'я шепочу гучно,
Стріла Амура дуже влучна!
Хоч будуть гори та моря,
Але ти віриш в те, що я
В ту нашу спільну перемогу,
Здолаєм вдвох тяжку дорогу...
Твої прекрасні карі очі
Я бачу в них весняні ночі,
Там є і ніжність, і тепло,
Зігрій мене своїм крилом...
(26.11.14.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2014
автор: Митич@