(Міську, я як люблю, то люблю, а як нє, то нє... І нема на то ради)
Тиждень тому бився в груди: стану дупутатом,
Буду жити дуже скромно й на одну зарплату.
Люди, буду чесним я. Зроблюсь доторканний,
Буду такий дуже файний, як пляцок сметанний.
Людоньки, та я за вас буду землю дерти,
Хочу вірно вам служить до самої смерти.
"Порву" грубих олігархів, як мавпа верету,
А собі збудую курінь з лози й очерету.
Пройшов тиждень. Я отой, що звесь дупутатом,
Йой, як мнягко на перинах стало мені спати.
Купив зразу нові мешти, придбав маринарку.
Я тепер вам не щобудь. Я - з молока старка.
Слухайте мене тепер, не буду дурити, -
Я за те, щоб дупутатам "торканість" лишити.
Троха собі так помислив, а що як хтось схоче,
Плюнуть мені щоєсили, та й помежи очі?
Га? Хіба то так пасує, цвіркнуть дупутату,
Не дай'Бо, плювок упаде на нову кравату...
Оксана Максимишин-Корабель
24 листопада 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539200
Рубрика: Сатира
дата надходження 24.11.2014
автор: ОксМаксКорабель