Палають вогники у глибині зіниць,
Танцюють на́вколо маленькі чортенята…
Яке ж це завжди грандіозне свято,
Коли ти в погляді і в серці не болиш!
А ти так близько!Та мені несила
Рішуче простягти тобі руки,
По - зрадницьки, очима , я просила,
Щоб ти мене нарешті відпустив.
По-зрадницьки вони на тебе зорять !
І крізь густі смолисто-чорні вії,
В невимушеній і простій розмові,
Так пристрасно тобі завжди радіють…
Мандрують кілометрами обличчя,
І довше за дозволене в тобі…
Не видавайте ,зрадники, не кривдьте!
я й так у ньому на само́му дні...
І скільки б я собі не обіцяла,
І як би усього не розуміла,
Та очі знову усе рівно зрадять
Моїм вустам , що так і не посміли…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539143
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Meggi