Не попрощавшись ти пiшла,
Залишила мене самого..
Скажи, ти iншого знайшла?
Ти знов собi знайшла другого?
Ну скiльки ж можна?! Зупинись!
Вже досить болю завдавати
Всiм навкруги. Ти подивись,
Скiлькох заставила страждати.
Скiльком ти болю завдала,
Скiльком серця розбила.
Скiльком ти шансу не дала,
Скiлькох ти обдурила..
Й навiщо це усе тобi?
Навiщо всiм брехати?!
Ти не могла знайти собi
Єдиного, й його кохати?!
А так, ти граєшся iз нами,
Вдираєшся в довiру.
А потiм, темними ночами,
Ти йдеш.. Тiкаєш.. Вiриш,
Що правильно ти все зробила...
Але ж, й тобi у душу наплюють..
Як ти усiм серця розбила,
Повiрь, тобi ж так само розiб'ють.
Iди.. Iди, пограйся..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539084
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Франко де Мор