Н.Баницькій
У розпачі, шукаючи весну,
Ходила по заметах уночі…
Велику душу в схованку тісну
Запхнула,наказавши їй: «Мовчи…»
Душа зібгалась тихо у кутку,
Зронила сльози серце розтопить…
Співала пісню болісно - гірку…
Весну гукала…ту, яка ще спить…
Вона збирала квіти у букет,
І дивувалась… квіти крижані…
Від вітру їх ховала у намет..
Водою розливалися на дні…
У розпачі занурилась в сніги,
Щоб втамувати той нестерпний біль…
Десь високо сміялися боги,
Ще й кидали грайливо заметіль…
Шукала знову… розгрібала сніг…
Ось-ось…знайде…весну серед імли…
Небо упало... килимом до ніг…
То на узбіччі проліски... цвіли…
23.11.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538990
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: Лина Лу